Сегодня исполняется 200 лет Тарасу Григорьевичу. Шевченко - очень интересное, яркое, совсем неоднозначное явление. Гений и не может быть однозначным, одноплоскостным. В душе у гения уживаются, сражаясь, миры. И да, гений не может быть политкоректным. Политкоректный гений всё равно, что многодетный евнух. Живи Тарас Григорьевич сегодня, его заклеймили бы "правым сектором", русофобом и антисемитом. А в то время он нисколечко русофобии и антисемитизма не стеснялся, а окружающим это не казалось чем-то особеным. И именно потому, что не казалось, мир так много пережил за последние 200 лет. Среди читателей моего дневника гениев пока не замечено (кто заметил, пишите в личку). Поэтому будьте политкоректными. Меня заебали уже "хохлы", "рагули", "майдауны" по отношению к народу, который эти же комментаторы именуют "братским". Вы уж или крестик, или трусы. А Тарас Григорьевич... Помянем Тараса Григорьевича его бессмертными стихами:

Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

25 декабря 1845,
в Переяславі

* * *


Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п'ятака —
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге — та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду
Або Т р и ц а р і є с о д а р и.
Та сам собі у бур'яні,
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую та плачу.
І довелося знов мені
На старість з віршами ховатись,
Мережать книжечки, співати
І плакати у бур'яні.
І тяжко плакать. І не знаю,
За що мене господь карає?
У школі мучилось, росло,
У школі й сивіть довелось,
У школі дурня й поховають.
А все за того п'ятака,
Що вкрав маленьким у дяка,
Отак господь мене карає.