| У моей дочки Руты случаются дни, когда она ведёт себя плохо (во все остальные дни она ведёт себя очень плохо). И никакой управы на ребёнка просто нет, кипучая энергия требует выхода наружу. Но есть один способ: сесть за комп и сделать вид, что пишешь пост о её поведении. Угроза огласки действует лучше любого кнута и пряника. Ей, ребёнку компьютерной эпохи, понятна сила слова, сохранённого в Сети. И ей как-то не хочется. А ведь она только идёт в первый класс через неделю. В моём детстве угрожали другим: углом, лшением подарков, тем, что не возьмут к бабушке. Оглаской никто не угрожал, подобное даже в голову не приходило. А я тут ненароком подумал, что большие дяди, лидеры стран, наделённые почти ничем не ограниченной властью над своими подаными, тоже порою дико боятся того, что о них напишут в Интернете. Что все узнают о том, что они очень плохо себя ведут. Кто-то умный сказал, что все диктаторы страдают инфантилизмом. Пожалуй, так и есть. | У моєї доньки Рути трапляються дні, коли вона поводиться погано (у другі дні вона поводиться дуже погано). І жодної управи на дитяти просто немає, кипуча енергія вимагає виходу назовні. Але є один шлях: сісти за комп і зробити вигляд, що пишеш пост про її поведінку. Загроза розголосу діє краще за будь-який батіг і пряник. Їй, дитяті комп'ютерної епохи, зрозуміла сила слова, збереженого в Мережі. І їй якось не хочеться. Адже вона лише йде в перший клас через тиждень. У моєму дитинстві загрожували іншим: кутом, лшенієм дарунків, тим, що не візьмуть до бабусі. Розголосом ніхто не загрожував, подібне навіть в голову не приходило. Я тут подумав, що великі дядьки, лідери країн, наділені майже нічим не обмеженою владою над громадянаммі, теж часом дико бояться того, що про них напишуть в Інтернеті. Що всі дізнаються про те, що вони дуже погано поводяться. Хтось розумний сказав, що всі диктатори страждають інфантилізмом. Мабуть, так і є. |